Я Алла – не дуже молода і не зовсім здорова жіночка. У свої 57 маю купку хвороб, що дістались мені які у спадок, які важкою фізичною працею, які нервами.
Та я вдячна моїм рідненьким болячкам за те, що вони навчили мене цінувати життя і радіти кожній прожитій хвилині.
Кажуть – не можеш змінити обставини, зміни відношення до них. Так і я, не стала нарікати на долю, а полюбила свої хвороби і навчилася з ними жити приділяючи їм час, увагу та фінанси.
І, здається, ми порозумiлись: вони дають мені можливiсть ходити, працювати, просто жити, а я для них – лiкування, операції, реабілітації, санаторії, домашні руханки, БАДu…. все, що потрібно, але про фітнес навіть не мріяла.
Думала, що фітнес – це для молодих та здорових. Де Фітнес, а де я зі своїм улюбленим штучним суглобом, артрозом, остеопорозом, міжхребцевими грижами, головними болями, варикозом і т.д. Ні, це не для мене.
Проте, моя подруга, яка займається в FitCurves майже від початку його заснування в Бердичеві таки вмовила прийти і спробувати. I я спробувала. І зрозуміла, що це любов з першого тренування. Було нелегко. Кожне тренування для мене було, як виклик і разом з цим радість, що змогла, що витримала, що впоралась. Деякі тренажери та вправи вперто не піддавались, але постійна увага, підтримка, поради та індивідуальний підхід тренерів дали результат.
Я стала енергійніша, витриваліша, стрункіша, впевненіша у собі, а головне – здоровіша. Все рідше болить голова та спина, а нiжки вже не шкурбають, а порхають.
Хочеться не просто ходити, а літати. Кожне тренування – це заряд енергії та позитивних емоцій.
Мені по життю везе на хороших людей i FitCurves не виключення. I тренери і учасники – це одна чудова команда, де не відчуваєш різниці у віці чи професії, всі однакові у своєму прагненні бути чарівними жінками.
Чудово бути в FitCurves. Чудово, весело і здорово.
